Я шукаю Твоє лице,
Я шукаю Твої очі,
Я дивлюсь на Твої вуста,
Що так ніжно мені шепочуть:
Ти дитина Моя, Ти дитина Моя!
Так люблю, так люблю тебе Я…
Я шукаю Твоє лице,
Я шукаю Твої очі,
Відкриваю свої вуста
І Тобі я сказати хочу:
Я дитина Твоя, я дитина Твоя!
Я люблю Тебе, Авва Отче!
Я шукаю Твоє лице,
Я шукаю Твої очі,
Я дивлюсь на Твої вуста,
Що так ніжно мені шепочуть:
Наречена Моя, ти жадана Моя!
Так люблю, так люблю тебе Я…
Я шукаю Твоє лице,
Я шукаю Твої очі,
Відкриваю свої вуста
І Тобі я сказати хочу:
О, Ісус, мій Господь,
Ти – досвітня зоря!
Так чекаю, жадаю, кохаю Тебе я…
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 5335 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 3,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже гарно, щиро, ніжно, навіть інтимно передані почуття із серця віруючої жінки, доньки Царя! Комментарий автора: Ми посажені на небесних місцях во Христі. Йому вся слава!!!
За житейским кордоном-1,2 - Людмила Солма *)пояснение/дополнение:
Убедительная просьба не ассоциировать с личностью автора,
так как-
данные стихи, публикуемые здесь частично, действительно посвящаются именно тому, кому и посвящаются этим небольшим и весьма житейски-скромным циклом стихов, под общим названием: «В дань, уходящему - от века».
А "оторваться" от "века" - собственной, счастливой когда-то жизни, наверное, особенно тяжко... и это, думается, похоже на обособленность некоего- "лесного кардона"... именно, как грань - между былой наполненностью жизни и её... зрелой горечью... нечаянно-негаданного одиночества.
Потому они и посвящаются тому - кому посвящается, чтобы помнил и знал, что не так уж и одинок в этом огромном мире, хоть и остался один, что его старые друзья по-прежнему помнят, и уважая - искренне любят...
