Кожен з нас народжується на цей світ, маючи особливе покликання для звершення певної життєвої мети. Щоб її досягти, ми отримали від Творця весь необхідний ресурс: величезний потенціал можливостей і талантів, достатній для того, аби наше життя було ефективним і успішним.
Візьмемо для прикладу картину, яку складають з десятків або сотень елементів, так званих пазлів. Кожен з них має своє , строго визначене місце в композиції. За відтінками або кольором вони часто схожі між собою, але всі доповнюють одне одного. Візьміть і покладіть один з цих пазлів окремо від всіх інших і буде незрозуміло, що він собою являє: небо, воду чи колір стіни будинку.
Так само й життя кожного з нас є наче той окремий елемент, який має своє визначальне місце в барвистому дизайні суспільного буття. Інколи нам здається , що навколо нас багато подібних між собою людей, але насправді перебіг життя й кінцеве призначення кожного, зокрема, завжди суттєво різняться. Коли трапляється так, що ми втрачаємо близьку нам людину, яка була поруч і доповнювала нас, то з’являється відчуття, ніби ми втратили частину нашої особистості. І це насправді так, бо всі ми в якійсь мірі доповнюємо один одного, сприяємо всебічному розвиткові, допомагаємо відчути взаємну значимість. Всі ми, без винятку, чогось в житті досягнули, щось надбали, чогось навчилися, були врятовані, захищені, помилувані, завдячуючи комусь. Починаючи від своїх батьків і закінчуючи послугою зовсім сторонньої людини. Десятки або й сотні людей служили нам для нашого блага. А скільком з них ми висловили вдячність за це? Можливо, хтось ради нашого життя чи певного успіху втратив своє життя, або своїх рідних та близьких? Можливо, хтось пожертвував своїм здоров’ям, часом та якимись матеріальними засобами для того, щоб ми піднялись та знайшли своє місце у житті? Можливо, наші батьки, залишаючись інколи без хліба, віддають нам свою зарплату чи пенсію? Можливо, хтось, обмежуючи в чомусь себе, допомагає нам? Можливо, хтось, недосипаючи ночей, молиться за наше життя? А скільки є таких, які були залишені напризволяще, зіпсуті алкоголем чи наркотиками, і хтось допоміг їм піднятися, віднайти сенс життя і стати повноцінними? А скільки нам зробили добра і продовжують його робити ті люди, які нічим нам не зобов’язані. Наприклад, притримати відчинені двері в магазині, пропустили наше авто на проїзд дороги, дали роз’яснення з приводу чогось, допомогли зійти по сходах, розв’язали задачу на уроці і навіть просто усміхнулися чи сказали якесь добре слово і т.д.
Цей перелік прикладів можна продовжувати,але за всіма ними стоїть лише одне запитання: ЧИ ВДЯЧНІ МИ ЗА ВСЕ , ЩО БУЛО КИМОСЬ ЗРОБЛЕНО І ДАЛІ РОБИТЬСЯ ДЛЯ НАШОГО БЛАГА? Часто найменші дрібниці, які могли б рахуватися нами, для когось вони вартували дуже дорого. Пам’ятаймо, що не всі люди, які здійснюють для нас добрі вчинки, роблять це з корисливих мотивів. У Біблії написано про ознаки останнього часу, де одним із характерних явищ буде прояв невдячності. « Бо люди будуть самолюбивими, грошолюбними, чванливими, гордими, наклепниками, батькам неслухняними, невдячними, нечестивими, недружелюбними, непримиренними, злочинними, розбещеними, жорстокими, недобролюбними, зрадниками, нахабними, бундючними, більше любитимуть розкіш,аніж Бога, такими, що мають вигляд побожний, але сили її зреклися. Таких обминай.» (2Тим.3:2-6). Вдячне серце завжди схиляє до себе, бо воно не егоїстичне, не зажерливе і не скупе.
Хотілося б підкреслити, що справжня вдячність – не порожня формальність і не благодійна акція, а риса, яка повинна стати невід’ємною складовою нашого життя. Водночас, вдячність – це прояв поваги до нашого благодійника. Порядна людина завжди зобов’язана подякувати кожному, хто для неї щось зробив, причому навіть тоді, коли хтось і не розділяє її поглядів. У який спосіб ми можемо висловити свою вдячність? В одних ситуаціях достатньо просто сказати «дякую», а в інших у відповідь , можливо, варто зробити при нагоді якийсь подарунок,навіть символічний.
Однак, найбільшу вдячність ми повинні проявити до нашого Творця. Слід кожного дня невтомно дякувати Йому за їжу на столі і мир на землі. А звертаючись до Нього в молитві з проханнями, треба вже наперед дякувати Господу за те, що Він зможе їх виконати , якщо вони, звичайно, служать нам на добро.
Тож докладімо всіх зусиль для того, щоб навчитись вдячності. Бо вона ніби невидиме насіння. Сіючи зерна вдячності, ми будемо її пожинати в багатократному вимірі.
Автор: Володимир Андрощук
Сайт: http://heavens.com.ua/
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
