Притча о Любви Уродливый
Инок59
по мотивам одного присланного друзьями сообщения
В нашем дворе его знал каждый,
Он был «уродлив», и притом
Хоть выбит глаз и вид неважный,
Когда то серым был котом.
Весь в струпьях, после жарких схваток,
Лишён был уха и хвоста.
Но всё же с головы до пяток,
С него «струилась» доброта.
…Он так любил ЛЮБОВЬ и ласку,
Что, невзирая на запрет
Прокрадывался в дом с опаской,
Хоть это и сулило бед.
В него каменьями кидали,
Из шланга дворник поливал
И дверью лапы прищемляли,
А он всё терпеливо ждал.
…Ждал состраданья и участья,
Об ноги тёрся и потом
От детских ласк:- «светился» счастьем,
Ведь он бездомным был котом.
Как невостребованность била,
С его измученной души!!!
Он всех прощал нас, и ЛЮБИЛ всех,
И маленьких и больших.
За мимолётное внимание,
Он щедро нежность источал,
Ласку, тепло дарил с признанием,
И с благодарностью «мурчал».
В нём «нерастраченные» чувства,
Наверно «били через край».
Ведь ВСЕПРОЩЕНИЕ искусство,
Сердцам дарующее РАЙ…
…Однажды местные собаки,
Его настигли у ворот.
Он избежать пытался драки,
Но видно взяли в оборот…
Лежал как будто «смят» судьбою,
Я подошёл, он чуть дышал.
Истерзанный в последнем бое,
В чём ещё теплилась душа?
Но на руках в ответ на ласку,
Презрев страдания и боль,
«Мурчаньем» нежно спел мне сказку,
Что в мире царствует ЛЮБОВЬ.
-Он умер на руках счастливый,
Пока я нёс его домой.
Ну до чего ж несправедливо
Подумал я:- о, БОЖЕ мой…
Мы в суете постылых буден,
Черствеем душами порой.
Живём без состраданья люди,
Словно играем чью то роль.
* * *
Пускай уродлив был он телом,
Но было в нём одно призванье.
Учил не словом он, а делом,
ЛЮБВИ, ПРОЩЕНЬЮ, ПОКАЯНЬЮ.
Судьба порою так жестока,
Но в том и состоит искусство.
Не очерстветь душой до срока,
И сохранить ЖИВЫЕ ЧУВСТВА!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сон мечты (2006) - Сергей Дегтярь Стихотворение родилось в то время, когда некоторые люди из церкви уже знали о моём отношении к Ирине. Я косвенно слышал, что её маму спрашивали на счёт того, что как относится ко мне Ирина. Она по-прежнему оставалась не замужней. Ей было уже гдето 35 лет.
Её мама говорила, что я деревенский, а Ирина не любит село, поэтому мечтает только о каком-то пасторе, который бы её устроил для совместного служения Богу. Меня обижало то, что к деревенским такое пренебрежительное отношение. Я не знал как возразить на эти слухи об её отношении ко мне. Поэтому всё слагал и переносил в своём сердце и мыслях. Однажды мне приснился сон, что её отец уговаривал её принять меня таким какой я есть. По этому случаю, он в моём сновидении познакомился с моим отцом на рыбалке и рекомендовал приложить все усилия, чтобы выдать замуж за меня свою дочь. Ясно, что это всё - суета, но это работало моё сознание во сне. После этой ночи я решил зафиксировать это сновидение и перенести его на бумагу. Так родилось это произведение в стихотворной форме.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
