В жіночому лоні маленьке життя зародилось,
І навіть не знає про це іще жінка сама.
У склянці вина свою гідність дівочу втопила,
Їй зараз так добре, та слідом іде чорна тьма.
Пройшло трохи часу, відчула вона цю новину,
І серце занило, неначе пробила стріла:
"Ой, що ж це робити, куди ж бо подіти дитину?
Ну, як же я так залетіти так швидко змогла?"
Та знає вона, що далі їй треба робити,
Авжеж не потрібне їй геть це маленьке дитя,
І голос страшний їй шепоче:"Убити! убити!
Тому, що назад тобі вже нема вороття."
А в лоні, під серцем, життя відчувало:
Що ще не з"вилось, а вже не потрібне воно,
"МАТУСЮ, РІДНЕНЬКА!"-дитятко просило, благало:
"Я ЖИТИ ТАК ХОЧУ, ЖИТТЯ МЕНІ БОГОМ ДАНО!
Почуй мене рідна матусю,тебе я благаю,
Я зовсім не вірю, що ти мене зможеш убить,
Маленькії ручки до тебе свої простягаю,
Якби ж то ти знала, як мені хочеться жить!"
Та мати не чула, бо мала свої вона плани,
Ішла до лікарні убити, украсти життя,
Їй зараз байдуже,(Із часом проявляться рани),
Та пізно вже буде, Господь не поверне дитятя.
У білій палаті до смерті життя готувалось
Яке зародилось. І скоро, так скоро помре.
Із світом, якого не бачило, у горі прощалось:
"Прощай но, матусю! Мене ж бо Господь забере".
Пройшло трохи часу: маленьке життя закінчилось,
Зосталась у лоні лиш тільки одна пустота.
Нерожденне життя з білим світом навіки простилось,
Скінчилась історія ця вже зовсім не проста.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
За Христа - Калеников Прохор «Были и лжепророки в народе (иудейском), как и у вас будут лжеучители, которые введут пагубные ереси и, отвергаясь искупившего их Господа, навлекут сами на себя скорую погибель. И многие последуют их разврату, и через них путь истины будет в поношении». 2 Кефы (Петр)2:1-2.
8 Грехами народа Моего кормятся они, и к беззаконию его стремится душа их. 9 И что будет с народом, то и со священником; и накажу его по путям его, и воздам ему по делам его.
Люди заменили поклонение Богу поклонением царице небесной: «Дети собирают дрова, а отцы разводят огонь, и женщины месят тесто, чтобы делать пирожки для богини неба и совершать возлияния иным богам, чтобы огорчать Меня» (Иер. 7:18). Данная традиция настолько прочно укоренилась в то время среди народа Божия, что в ответ на предложение вернуться к поклонению истинному Богу пророк Иеремия услышал следующее: «Слова, которые ты говорил нам именем Господа, мы не слушаем от тебя; но непременно будем делать все то, что вышло из уст наших, чтобы кадить богине неба и возливать ей возлияния, как мы делали, мы и отцы наши, цари наши и князья наши» (Иер. 44:16,17)
Поэзия : Что есть любовь? - LeoniL Мы все ошибки совершаем. Не все лишь их осознаем,- порою душу злобой травим. Иль сигаретами, вином. О самом главном забываем,- О СОТВОРЕНИИ СВОЕМ...
