«Гневаясь, не согрешайте; солнце
да не зайдёт во гневе вашем…»
Еф.4,26.
«Прости меня…» -
«И ты прости…»
Нам ссору незачем нести
С тобой по жизни далеко,
Мы с ней расстанемся легко.
Не будем алый ждать закат,
И каждый очень будет рад
Мир сердца снова обрести,
От слова краткого «прости».
Пусть ссора горькая уйдёт,
Исчезнет воз обид и слёз.
И даст Господь в душе покой,
И сон пусть даст ещё с тобой.
Закат вечерний догорит,
О чём-то тихо говорить
В ночной мы будем тишине,
Вернётся мир к тебе и мне.
Как жаль, что бури иногда
Ещё врываются сюда,
И мы с тобой впускаем их,
И дождь идёт, и гром гремит.
Давай помолимся с тобой,
Попросим: «Господи, закрой
Дверь нашу от дождей и бурь,
И в доме нашем стражем будь.
И пусть Твой мир, и доброта
Объемлет души и сердца
И сильный Ангел наш порог
Хранит от ссор и от невзгод.
Но если снова ссора вдруг
Порвёт защиты крепкой круг,
Нам до заката помоги
Меня прости, сказать, прости…»
Г. Мерзлякова
Галина Мерзлякова,
г. Киров Россия
Стихи пишу давно, вышли два сборника "Прославляю Тебя из огня" и "Подари мне, Господь, небеса" Готовится к выпуску третий.
Благодарю Господа за великую милость ко мне. e-mail автора:galya.merzlyakova.55@mail.ru
Прочитано 8771 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
