День защиты детей! От чего День защиты,
Или, может, точнее сказать от кого?
Отыщите врага детворы, отыщите!
Пусть позором покроется имя его.
Есть у каждого крохи священное право.
Бог его даровал – это право на жизнь,
Но его обходить научился лукаво
Враг с кюреткой тупой под плащом - «гуманизм».
Это он, словно хакер, защиту снимает,
С главной Божьей программы- программы семьи.
Бога нет, нет отца…Их теперь заменяет
Зомбо-ящик с рецептами разной любви.
Он теперь и учитель, и папа, стражник;
Форматирует мысли, а значит, всю жизнь-
Чью фамилию носит ребенок- не важно.
Уважение к матери? Анахронизм!
Дали детушкам щит; «Вы мне в душу не лезьте,
Я решаю, когда пить начну и курить…»
Защитили от совести, долга и чести,
От желания мыслить, читать и творить…
Слава Богу, остались хорошие семьи,
Но судьба их, как мамонтов, - только музей.
Вечность вытеснит скоро последнее время…
Люди, граждане, братья, спасайте детей!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сильні вірші. Болючі. Справді - дозахищалися. Не знаю як в Україні, але тут, в США, це "страшно" видно... Через дитячі душі міняється свідомість суспільства. Зараз це - основний плацдарм боротьби. Комментарий автора: Дякую, Світлано,за відгук.Благословінь у творчості.
Владимир Штонда
2014-05-31 18:15:12
"Защитили от совести, долга и чести,
От желания мыслить, читать и творить…"
Очень сильный стих, как всегда от сердца!
Спасибо, Надя! Комментарий автора: Cлава Богу.Спасибо, Владимир Григорьевич, что заходите.Храни Вас Господь.
Лариса
2014-07-06 21:02:23
Верный как всегда стих. Так и хочется сказать Его Словами о последнем времени -"Блаженны утробы не рожавшие и сосцы не питавшие..."Зомбирование детей повсемесное Комментарий автора: Cпасибо, что заходите Лариса.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
